Лютий і березень для мене ознаменувались великою життєвою кризою, яка сповна проявилась згодом у вигляді жахливої апатії і втратою ориєнтирів взагалі в усьому. Я виписувала свій стан у Фейсбук і, як не двино, маю потребу зберегти спогад про цей період життя. З кризи я поволі вибираюсь. І великим полегшенням стало рішення припинити діяльність в ролі голови скаутської організації. Бо воно як валіза без ручки і дуже почало мене обтяжувати. В середу віддам всі документи і печатку засновнику, який теж дуже сильно мені надоїв своєю персоною. Коли прийняла це рішення остаточно (бо думала про це ще з осені), то ніби купа енергії вивільнилась. Сама основна причина кризи у війні з Росією, бо вона вдарила по нас з коханим неймовірно сильно і перевернула нам все життя. Два роки в нас відібрано. Єдине що добре, що він живий і цілий.
А це - на згадку:
15.04.2015 (17:26)
Якась життєва апатія. Ну, не те щоби вже зовсім. Просто якось все повз мене і все все рівно. В'яло думаються думки, нічого не подобається. Не так щоб не подобається, а просто є як є і ладно. Хоча це не влаштовує. Мучає кашель і загальна вісутність азарту до життя. Почуваюсь хробаком, який живе щоби їсти і все.
17.04.15 (11:18)
Взагалі цей стан поволі виник ще рік тому, восени. Я загубила мрію, бажання, а з тим всім і енергію. Ще теплилося бажання бути разом з коханим і не було можливості фінансової для цього. Згодом, я і це відпустила. Не відмовилась, а саме відпустила - буде як буде, в мене більше немає сил. Тому що що би не робила, в результаті мала ніщо або натикалась на стіну. І взагалі стала як щепка, яку закручує бурний потік в нікуди. В нього єдина позиція - вичікування з питанням "а що я можу?", в мене - втрата сил. І себе. Я не знаю що я хочу, в чому маю потреби і що мені може надати сил. Єдине що мене справді надихає - це, банально і приземлено, гроші. А хто розповідає мені про високе і чудові переспективи, а також світло в кінці тонелю, розвиток і саморозвиток, тих хочеться просто послати в дупу. Справа скаутінга також почала абсолютно не цікавти і навіть обтяжувати той, хто називає себе моїм партнером в ній і періодично дзвонить. Якось так. Абсолютна втрата напрямків, орієнтирів і шляхів абсолютно в усьому в житті.
І саме коханий дав мені найбільшу підтримку в той же день:
17.04.2015 (23:23)
А він раптом підставляє своє плече, нами шукаються варіанти. Ми дивимось в одну сторону. І я так вдячна йому за підтвердження того, що вибір мій його - правильний. Як раз по формі моєї душі. І його душа там же
Криза поволі минає. Мене цікавить сім'я і народження дітей перш за все. От від цього в свому житті і буду відштовхуватись.
Немає коментарів:
Дописати коментар