Ну що ж, криза минула остаточно. І хочеться означити те, що помічаю зараз в собі. Підвести підсумки.
Ще рік назад я ніби втратила сили до молитви. І перестала молитися. Не могла. Вчора я знову відчула смак. Я скучила за цим тихим і терплячо-мудрим станом.
Рік назад я стала відчувати втому від роботи з маленькими дітьми і навіть всіма силами противилася цьому. Дизайн, до якого хотіла повернутись ніби тікав від мене, а от саме робота з дітьми так чи інакше у різних формах і пропозиціях сама мене знаходила. Зараз я знову працюю з дітьми, саме з маленькими дітьми. І знову повернувся смак до спілкування з ними.
Багато творчих проектів, які реалізовую.
І ще я зауважила про те, що нас з коханим тримає на відстані. Чомусь здається мені, що мені варто вчитись жити активно творчо і духовно, і при цьому бути з ним. Не розслаблятись в його товаристві в реалізації і розвитку, тримати певний рівень свого фізичного і душевного/духовного стану. Тоді ми будемо разом. Бо поруч з ним я дозволяла собі надто розхлябаність. От мене і відводить від мого стану махнути на все рукою і поплисти за течією.
Треба сказати, що це зовсім не означає якусь напругу і зусилля по чоловочіму типу. Як раз таки розслабленність, але рівень...
Ще рік назад я ніби втратила сили до молитви. І перестала молитися. Не могла. Вчора я знову відчула смак. Я скучила за цим тихим і терплячо-мудрим станом.
Рік назад я стала відчувати втому від роботи з маленькими дітьми і навіть всіма силами противилася цьому. Дизайн, до якого хотіла повернутись ніби тікав від мене, а от саме робота з дітьми так чи інакше у різних формах і пропозиціях сама мене знаходила. Зараз я знову працюю з дітьми, саме з маленькими дітьми. І знову повернувся смак до спілкування з ними.
Багато творчих проектів, які реалізовую.
І ще я зауважила про те, що нас з коханим тримає на відстані. Чомусь здається мені, що мені варто вчитись жити активно творчо і духовно, і при цьому бути з ним. Не розслаблятись в його товаристві в реалізації і розвитку, тримати певний рівень свого фізичного і душевного/духовного стану. Тоді ми будемо разом. Бо поруч з ним я дозволяла собі надто розхлябаність. От мене і відводить від мого стану махнути на все рукою і поплисти за течією.
Треба сказати, що це зовсім не означає якусь напругу і зусилля по чоловочіму типу. Як раз таки розслабленність, але рівень...
