неділя, 18 січня 2015 р.

Рожева краля

Пошита з банного халату ;) Ніс полімерний, набита синтепоном. Забула її заміряти, але велика. Це видно із порівняння із рукою на фото.


понеділок, 12 січня 2015 р.

Відповідальний хлопчик

приготувався до завтрашнього Дня Народження, щоб бути подарунком і почепив святкового метелика :) 
Маленька радість в 17 см. зросту, набитий синтепоном з полімерним носом :)

субота, 10 січня 2015 р.

Шарфік

Названий так тому, що колись був шарфіком ))) і реінкарнував у ведмедика ))) 12,5 см.

пʼятниця, 9 січня 2015 р.

Взаємні ведмедики

Крихітки по 10 см. :)


Маленький Пунш

З штучного хутра, 15 см. зросту, набитий синтепоном, оченята-гудзики, розписані акрилом. Носик з полімерної глини

Ведмежа-мишеня

13 см. зросту. Штучне хутро, синтепон всередині, очка-гудзики, розписані акрилом. Носик з полімерної глини. Мімімі! ))))


субота, 3 січня 2015 р.

Як мій автопортрет

Ці слова про себе написала моя добра знайома, в впевній мірі вчитель. Писала вона про себе, а виявилось, що це дуже схоже з тим, як було зі мною і схоже на мене. Залишу собі тут, бо дуже всі слова влучно підібрані:

"А самое главное - за возможность быть собой, настоящей. Самая безумная мечта, чтобы меня любили такую, как есть, сбылась. А ведь казалось фантастикой . Для всех мужчин в моей жизни меня было много. Я была неудобной, трудной, невыносимой. Рядом со мной всплывала тяжёлая карма, все тайные узлы и явные проколы... 
И меня пытались усмирить, успокоить, приручить,использовать, одомашнить. Я даже пыталась пойти навстречу и переделать себя. Не получилось..."

Вона далі писала про те, що її душу вилікувала одна стара жінка в горах. Мою ж вилікували діти. Три роки роботи поруч з ними і в тому оточенні серед якого я перебувала вилікували мене.